ЗАБАРНИЙ ОЛЕКСАНДР ВАДИМОВИЧ


Народився 29 квітня 1956 року у м. Прилуки. Закінчив Ніжинський державний педагогічний інститут ім. М.В. Гоголя. Після закінчення працював у Товкачівській середній школі Прилуцького району. З 1982 року – інспектор шкіл районного відділу освіти. З 1986 року – викладач Прилуцького педагогічного училища імені Івана Франка, згодом – заступник директора з навчальної роботи педучилища. З 2002 року працює у Ніжинському державному університеті ім. М.В. Гоголя – старшим викладачем, доцентом кафедри методики викладання мови та літератури, проректором з соціально- гуманітарних питань та виховної роботи, проректором з навчальної та методичної роботи, деканом філологічного факультету.
Кандидат педагогічних наук, доцент Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя. Відмінник освіти України .
Поет, прозаїк, публіцист, драматург, літературознавець. Член Національної спілки письменників України (2012) та Національної спілки журналістів України (1995).
Автор книг: поетичних збірок «Пастелі Полісся» (1992), «Акорди серця» (2003), «Стежина пам’яті моєї»(2010); книг прози та драматургії «Лелеки не зраджують» (1995), «Калинова сповідь» (2011), «Під знаком білої плями»(2012), «Грішниця»(2014), «Обриси на серці»(2017), «Зорепад над Калюжинцями»(2018); книг з літературознавства «До таїни образу»(1997), «За лаштунками літа»(2006).
Лауреат конкурсу Літературно-наукового фонду ім. Воляників-Швабінських (США), який проводить фундація Українського Вільного Університету (2018); Міжнародної літературної премії імені М. Гоголя «Тріумф» (2013), обласних літературних премій імені Михайла Коцюбинського(2014) та Леоніда Глібова(2011), муніципальної літературно-мистецької преміїімені Любові Забашти(2019).
Твори перекладені на англійську, білоруську, російську мови.
Депутат Чернігівської обласної ради VI скликання.

До тебе
Спочинь на моєму плечі,
Вже в небі стодзвонять ключі
Лелек, що на втомлених крилах
несуть голубінь,
Спочинь…
Сяйни дивосвітом очей
В тернові безсоння ночей,
У долю мою принеси теплий
подих весни,
Засни…
Зайди у журу мою й біль,
Дощами мій смуток розсій.
У шані схилюсь на коліно покірливо я,
Лілеє моя.
Спочинь на моєму плечі…

* * *
Без тебе день – не проспівана пісня.
Без тебе день – обірвана струна.
Без тебе серцю в грудях тісно.
Без тебе, власне, і мене нема.
Без тебе ніч зруйнована дощами.
Без тебе зболені чеканням дні.
І літургія, зіткана печаллю,
Хоралом озивається в мені.
До тебе йду через чекань причали.
До тебе йду крізь зболені рядки.
А вже на осінь сумно прокричали
Колись безжурні лебеді-роки
Без тебе…

0
Перейти к верхней панели