Собор святого Миколая Чудотворця (Ніжин)
Собор святого Миколая Чудотворця (Ніжин)

Свя́то-Микола́ївський собо́р, Миколаївський собор, Соборна церква Святого Миколи у Ніжині — споруда часів раннього українського бароко. Могутній, спрямований вгору центричний об’єм споруди заввишки 55 метрів, із щільно стуленими п’ятьма банями, став в українській бароковій архітектурі прототипом мурованих хрещатих п’ятибанних храмів.

Собор повністю відтворює в цеглі звичні прийоми народного дерев’яного зодчества. Особлива, парадна роль споруди підкреслена і в інтер’єрі, де обабіч головного входу влаштовано на підвищенні спеціальні лоджії для полкової старшини. Панівне розташування собору в міській забудові і досі лишилося поза конкуренцією, хоча громадський центр змістився на іншу площу. Головна вісь забудови пройшла від ринку вздовж Остра.
Історія
Миколаївський собор у Ніжині — найдавніша мурована споруда такого типу на Лівому березі Дніпра. Саме при будівництві цього храму місцеві майстри — будівельники відпрацьовували свої методи, пристосовуючи давні традиції дерев’яного будівництва до потреб нового часу. Як справедливо відзначив відомий український мистецтвознавець Анатолій Макаров, заслуга будівельників козацької доби полягала в тому, що «цей поширений з давніх часів тип великої дерев’яної (переважно сільської) церкви вони вдягли у камінь, прикрасили безліччю чудових пластичних мотивів, вдосконалили й підняли на рівень найдосконаліших виявів європейського культурного мислення». Унікальність ніжинського собору полягає в тому, що він «і найстаріший, можливо, найперший храм-прототип, і найцікавіша за своєю ідеєю споруда.»

Згодом, наслідуючи та розвиваючи риси Ніжинського собору, подібні споруди з’являються в інших містах країни: Троїцький собор Густинського монастиря під Прилуками (1672–1674), Катерининська церква у Чернігові (1690-ті роки), Успенський собор у Новгороді-Сіверському (кінець XVII — початок XVIII століття), Всіхсвятська церква Києво-Печерської лаври (1696–1698), Георгіївський собор Видубицького монастиря у Києві (1696–1701) та багато інших.

Від часу заснування Миколаївський собор стає архітектурною домінантою стародавнього Ніжина: довкола нього складається архітектурний ансамбль Соборної площі міста. Храм мав три престоли — на честь Святителя Миколая Чудотворця, архістратига Михаїла та трьох Святителів. Поруч з ним будуються тепла церква Варвари, шпиталь та школа (згоріли під час нищівної пожежі 1792 р.), згодом — тепла церква Івана Предтечі (нині міський будинок культури, 1842 р.), двоярусна дзвіниця та кована огорожа з невеликою капличкою на вході (зруйновані в 1930-ті роки).

Інтер’єр храму прикрашав унікальний різьблений та позолочений іконостас, виконаний артіллю місцевих майстрів, напис на якому свідчив:

« Устроися иконостас сей подаяніями христолюбивых титорей великороссійских и малороссійских, и приходов церковных, и прилежным стараніем всечестнаго… [отца Стефана] Волховскаго, настоятеля св. храма святителя Христова Николая, при благополучной державе императрицы Елисаветы Петровны и господина Кир Рафаила Заборовскаго, архіепископа Кіевскаго, року 1734 іюня 10 дня. Списася иконостас сей Василием Реклинским «
Цей іконостас був однією з найяскравіших пам’яток народного мистецтва і наближався за стилістикою до широко відомого іконостасу Преображенської церкви у Великих Сорочинцях на Полтавщині. На жаль, мистецькі та архітектурні якості ніжинського іконостасу сьогодні ми можемо оцінити хіба що за старими фотографіями…

Враховуючи те, що Миколаївський собор у Ніжині був прототипом для побудови інших подібних храмів, що увійшли до скарбниці вітчизняної архітектури, набуває принципового значення з’ясування часу його зведення. Але до останнього часу це питання лишалося відкритим.

В історичній та мистецтвознавчій літературі надзвичайно поширеною була думка, яку висловив ще у 1874 році відомий історик церкви чернігівський архієпископ Філарет Гумілевський, котрий вважав, що Миколаївський собор у Ніжині зведено після жорстокої пожежі 1668 року. Тоді місто було дощенту спалене московським каральним загоном князя Г.Ромодановського за участь його мешканців та козаків Ніжинського полку у повстанні проти московських воєвод. (У 1667 році в Україні почалися заворушення проти московських урядовців, котрі почали збирати податки на користь царського уряду та порушувати споконвічні права козаків та міщан. Тоді хвиля антимосковських збройних виступів прокотилася по всіх містах Лівобережжя. У Ніжині козацьке повстання очолив Ніжинський полковник Артем Мартинович. Козаки та міщани взяли в облогу в Ніжинському Замку московський стрілецький гарнізон під командуванням воєводи Івана Ржевського. Як свідчить автор «Літопису Самовидця», влітку 1668 року князь Г.Ромодановський з каральним військом рушив на допомогу обложеним стрільцям. Дізнавшись про прихід карального війська,

« ніжинці узявшися з козаками, уступили з Ніжина, все зоставивши. Где прийшовши, князь Ромодановский стал у місті, і усе войско розграбило, і виходячм з Ніжина, місто спалил, нічого не зоставуючи… «
Після цієї пожежі місто відбудовувалося майже заново. Відомо, що у 1669 році ніжинці зверталися до московського царя з проханням відбудувати місто та просили, щоб

« і ратні люди, які у Верхньому Місті зостаються, у будові міста Великого помогали; та й волость уся, що в полку Ніжинському єсть, щоб усі разом те місто будували… «
Аналіз наведених відомостей, зіставлений з імовірним часом побудови храму, дав змогу архієпископу Філарету (Гумілевському) у своєму «Історико-статистичному описі Чернігівської єпархії» (К., 1874) висловити припущення: «будівництво кам’яного собору звершилось, імовірно, після нещасливого 1668 року при (гетьмані) Самуйловичі, тоді як до цього храм був дерев’яний». Некритично сприйняте припущення церковного історика згодом було повторене і розтиражоване наступними дослідниками і увійшло в усі сучасні енциклопедичні видання з історії українського мистецтва та архітектури.

Останнім часом зріс інтерес фахівців до часу побудови Миколаївського собору. Пов’язане це насамперед з тим, що у фондах Ніжинської філії Чернігівського облдержархіву працівниками місцевого краєзнавчого музею знайдено «Ведомость о церкви Нежинскої соборной за 1832 год». Імовірно, спираючись на датування найдавніших богослужбових книжок, що зберігалися в ризниці собору, «Ведомость» називає приблизний час будівництва храму — 1634 рік. Слід також взяти до уваги повідомлення вже згадуваного нами архієпископа Філарета Гумілевського, котрий стверджував: на престолі собору стояв срібний хрест з польським написом про те, що його подаровано цьому храму 1606 року міщанкою Волоховичевою.

На нашу думку, наведені факти свідчать про існування в Ніжині на початку XVII століття давньої дерев’яної Миколаївської церкви. Уважний аналіз документальних матеріалів XVII–XVIII століть дозволяє не тільки з’ясувати драматичну історію цієї видатної пам’ятки вітчизняного культового будівництва, але й уточнити час зведення мурованого Миколаївського собору.

Поделиться:  
Перейти к верхней панели